Під час Великої Вітчизняної війни на окупованій території України для утримання військовополонених існувало 242 німецьких табори.

Після окупації міста Славути, 4 липня 1941 року, був запроваджений нацистський «новий порядок», внаслідок якого розпочалися масові розстріли мирного населення, було завдано значних матеріальних збитків, а на південно-східній його околиці, було обладнано табір для утримання радянських хворих та поранених військовополонених «Грослазарет Славута - цвай. Табір 301» (Велика лікарня).

      Табір розташовувався на території військового містечка і займав приміщення 10 трьохповерхових казарм радянської військової частини, яка  тут розміщувалися з 1935 по 1941 роки. Кожна казарма слугувала окремим блоком для утримання полонених у відповідності з їхніми хворобам.

Табір ділився на дві зони та мав блочну систему.

        Перша зона займала шість блоків:

- 1-й блок – тифозні та холерні хворі (найважчий блок);

- 2-й блок – дизентерійні хворі;

- 3-й і 4-й блок – хірургічні хворі;

- 5-й і 6-й блок – терапевтичні хворі.

       Друга зона (робоча зона):

- 7-й блок – хворі, які видужували та  відправлялися в Німеччину на роботу;

- 8-й блок – (половина блоку) жінки (лікарі, фельдшери, медсестри, зв’язківці);

- 9-й і 10-й блок – робочі команди, які обслуговували концтабір та працювали на інших важких роботах.

        Весь табір був обгороджений густим колючим дротом, кожен блок, в свою чергу, був обгороджений окремо. Охорона табору велася з вишок з прожекторами та постовими з собаками. До табору було прокладено залізничну колію, якою у товарних вагонах доставляли військовополонених.

Добовий харчовий раціон військовополонених складався з 250 грамів ерзац-хліба та двох літрів баланди (суп з неочищеної картоплі, лушпиння гречаної крупи і гнилих овочів). Ер­зац-хліб випікали зі спеціального борошна, доставленого з Німеччини. Борошно являло со­бою полову з мізерною домішкою крохмалю (1,7%). Харчування подібним хлібом спричиняло голодування, дистрофію, поширення важких кишково-шлункових захворювань, що часто призводило до смерті.

За даними, які можемо почерпнути із сторінок газети: «Правда» з «Повідомлення Надзвичайної Державної Комісії» від 3 серпня 1944 року дізнаємось про жахливі умови утримання полонених в таборі. Адміністрація, німецькі лікарі та охорона «Грослазарету» створювали нестерпні умови проживання, зокрема, проводили злочинні досліди на людях, випробовуючи на них вакцини тифу, холери, туберкульозу та інших хвороб. В таборі був створений спеціальний режим голоду, а скупчення в одному місці великої кількості людей (близько 2 тисяч в одному блоку) призводило до антисанітарії, яка сприяла новим захворюванням та поширенню епідемій. А хворих, поранених і вкрай виснаже­них людей примушували до тяжкої праці.

 

За офіційними даними, у таборі загинуло 150 тисяч військовополонених, з них відомо імена  18360 чоловік.